Шестизубчастий короїд (також відомий як стенограф) належить до підродини Scolytinae. Цей вид інколи відіграє критичну роль у лісових екосистемах, виступаючи як вторинний шкідник, який атакує ослаблені дерева сосни та деяких інших хвойних порід. За певних умов може спричиняти масову загибель соснових насаджень на великих площах.
Зовнішній вигляд Ips sexdentatus дозволяє легко ідентифікувати його серед інших короїдів. Це найбільший представник роду Ips на території сучасної Європи: довжина тіла дорослої особини коливається в межах 6–8 мм. Жук має циліндричну форму тіла, типову для короїдів, і забарвлений у темно-коричневий або майже чорний колір із характерним блиском. Тіло вкрите густими жовтуватими волосками. Головною діагностичною ознакою є будова так званої «тачки» (заглиблення на задньому кінці надкрил, яке допомагає очищати ходи від бурової муки). По краях цього заглиблення з кожного боку розташовано рівно по шість зубців. Четвертий зубець є найбільшим і має характерне потовщення на кінці, що є основною ознакою цього виду.
В Україні шестизубчастий короїд трапляється всюди, де зростає його основна кормова порода – сосна звичайна. Хоча сосна є основною кормовою базою для короїда, він також може заселяти й інші хвойні породи, серед яких: ялина, модрина та ялиця. Переважно уражає стиглі та перестійні деревостани, заселяючи нижню та середню частини стовбура з товстою корою.
Життєвий цикл шестизубчастого короїда тісно пов’язаний із температурним режимом довкілля. Масовий виліт жуків після зимівлі розпочинається у квітні-травні, коли середньодобова температура повітря підіймається до стабільних 15-20 °C. Ips sexdentatus – полігамний вид, тобто один самець парується з кількома самками та, разом із личинками, формують так звані сімейні ходи під корою кормових дерев. Виявивши придатне для заселення дерево, самець вгризається в кору і формує шлюбну камеру. Туди прилітають від 2 до 5 самок, кожна з яких після спарювання починає прогризати власний маточний хід, спрямований вертикально (вгору або вниз) від шлюбної камери. Довжина таких ходів може сягати 40–50 см, а ширина – до 4 мм. Уздовж ходу самка за допомогою дрібнокладучого яйцекладу відкладає яйця. Личинки відроджуються поступово, та одразу після відродження прогризають поперечні личинкові ходи, які поступово розширюються та закінчуються лялечковими колисочками. Після завершення розвитку молоді жуки в центральних областях України з’являються у липні. До осені вони додатково живляться, прогризаючи під корою хаотичні ходи, у яких і зимують. Залежно від кліматичних і погодних умов генерація може бути однорічною або подвійною (на півдні). За подвійної генерації розвиток жуків першого покоління завершується в червні, після чого вони, пройшовши додаткове живлення, можуть у той самий рік відкласти яйця й дати початок другому поколінню.
Перші жуки, які заселили дерево, виділяють феромони, чим приваблюють інших особин свого виду. Це спричиняє масове заселення шестизубчастим короїдом навіть відносно здорових дерев. Водночас пошкодження, спричинені цим короїдом є вкрай деструктивними, оскільки імаго та личинки своїми ходами руйнують провідні тканини дерева, чим погіршують сокорух та прискорюють всихання. Шестизубчастий короїд також є одним із поширювачів патогенних грибів (зокрема з роду Ophiostoma), які значно прискорюють відмирання дерев та суттєво погіршують технічну якість деревини.
Небезпека від шестизубчастого короїда полягає не лише у шкоді для окремих дерев, а й у потенційній загрозі цілим лісовим масивам. Його активність, характер ураження, інтенсивність поширення та швидкість розмноження тягнуть за собою значні економічні збитки та загрозу стабільності екосистеми.
Методи боротьби:
Моніторинг. Використання пасток та систематичні лісопатологічні обстеження дозволяють стежити за динамікою популяції та вчасно виявляти осередки масового розмноження.
Своєчасне проведення санітарних рубок з метою ліквідації осередків масового розвитку. Важливим є оперативне видалення з насаджень свіжозаселених дерев.
Корування зрубаної деревини або її обробка інсектицидами, якщо затримується вивезення з лісу заготовлених лісоматеріалів.
Формування змішаних насаджень із домішкою листяних порід. Такі мішані лісостани мають вищу біотичну стійкість до дії несприятливих абіотичних та біотичних чинників.
Підтримка та приваблення ентомофагів (природних ворогів короїда), які відіграють ключову роль у регулюванні чисельності потенційних шкідників та підтримують екологічну стабільність екосистем.
