🌳Для дубових лісів України властиве значне біорізноманіття в якому визначну роль відіграють комахи камбіо- ксилофаги. Їх життєдіяльність надзвичайно тісно пов’язана з деревиною дубів. Серед цієї групи комах особливе місце займає великий дубовий вусач (Cerambyx cerdo), який, разом із жуком-оленем, є так званим «парасольковим» видом (umbrella species) – індикатором старовікових лісів. Охороняючи ділянки, де трапляються ці види, можна бути впевненим що разом із ними охороняють також усю екологічну спільноту їхнього середовища існування, у т.ч. й інші рідкісні види старовікових дубових лісів.
👨🏫У 50-х роках ХХ ст. великого дубового вусача досліджував Дмитро Федорович Руднєв, за результатами чого була написана монографія «Великий дубовий вусач в лісах Радянського Союзу». На той час цей вусач розглядався як важливий технічний шкідник дуба, з ним активно боролися, зокрема застосовуючи хімічні препарати (ДДТ, гексахлорциклогексан та інші).
🪵Личинки цього вусача прокладають довгі ходи в деревині дуба, чим погіршують технічну якість заготовленої деревини. Натепер цей вусач своєї біології не змінив – він і далі заселяє дерева дуба, личинки прогризають ходи в деревині. Однак зараз цей вид занесений до Червоної книги України та охороняється. Великий дубовий вусач належить до групи фізіолого-технічних комах ксилофагів – заселяє ослаблені, але ще повністю життєздатні дерева дуба, не селиться на інших деревних породах.
🔎Довжина тіла великого дубового вусача вражає своїми розмірами – може сягати від 3,5 до 6,5 см в довжину. Загальне забарвлення жуків – чорно-коричневе, надкрила поступово звужуються до кінця черевця, колір їх змінюється від чорного або темно-коричневого до червонувато-бурого забарвлення. Передньоспинка – зморшкувата з 4 коричневими плямками та із гострими шипами з обох боків. Вусики у самця в півтора рази довші за його тіло, а у самки трішки менші за її довжину.
♻️Життєвий цикл Cerambyx cerdo є тривалим і складним. Імаго з’являються переважно в травні (після зимівлі в лялечковій камері), період їх льоту триває до липня. Після спарювання самки відкладають яйця в тріщини кори. Характерною особливістю самок є висока інтенсивність розмноження, адже протягом 1-2 місяців вони багаторазово спарюються, та щодня відкладають яйця (одна самка може відкладати до 300 яєць). Яйця відкладають у тріщини кори в прикореневій зоні старих дубів, переважно з добре освітленої сторони дерева.
Через два тижні з яєць відроджуються молоді личинки, які живляться в корі та частково в лубі протягом усього вегетаційного періоду аж до осені. З пониженням середньодобової температури залишаються зимувати у корі. На весні наступного року личинки проникають у луб та у заболонь, де живляться до осені, прокладаючи ходи, в яких зимують.
Личинки третього віку (які до заляльковування досягають довжини 90-100 мм) прокладають довгі ходи глибоко в деревині, періодично повертаючись до підкорових шарів. У цей період виштовхують борову муку з ходів назовні через отвори. В деревині у кінці ходу личинка влаштовує лялечкову камеру (переважно в червні), яку відмежовує щільною «кришечкою» з бурової муки та виділень з черевця. Стадія лялечки триває від одного до півтора місяця. Сформоване імаго залишається в лялечковій камері для зимівлі. Наступної весни великий дубовий вусач покидає лялечкову камеру через ходи личинок. Після виходу імаго шукають партнерів для спарювання. Для додаткового живлення п’ють сок дуба, що витікає з пошкоджених ділянок кори (деревиною дорослі жуки не живляться).
⚠️Живлення личинок завдає фізіологічної шкоди деревам дуба, оскільки погіршується постачання крони водою з поживними речовинами. Водночас личинки своїми ходами погіршують технічну якість заготовленої деревини, сприяють заселенню дерев дереворуйнівними грибами та комахами камбіо- ксилофагами.
⚖️Проте, попри репутацію шкідника, Cerambyx cerdo потребує охорони, оскільки є важливим елементом біорізноманіття старовікових дубових лісів.
🎞️Фото для допису надані Крамарцем Володимиром Олександровичем – професором Національного лісотехнічного університету України.
