🌷 На квітах серед лісових галявин можна зустріти невеликого жука з родини вусачів – Чорноплямку чорну (Stenurella nigra).
🔎 Stenurella nigra – невеликий представник підродини Lepturinae. Дорослі жуки зазвичай досягають близько 6-10мм завдовжки. Тіло подовгасте та відносно вузьке, голова, передньоспинка, надкрила, ноги та вусики – чорні, а черевце – червонувате. Статевий диморфізм у виду також присутній: у самців червонувате забарвлення характерне лише для кінцевих сегментів черевця, тоді як у самок воно охоплює більшу частину черевця. Самки також мають дещо масивніше тіло та відносно коротші вусики.
♻️ Дорослих жуків найчастіше можна зустріти у теплу пору року. Чорноплямки активні вдень та часто відвідують квіти і суцвіття, де вони споживають нектар і пилок, а також шукають партнерів для розмноження. Після спарювання самка відкладає яйця у відмерлу, відмираючу, чи сильно ослаблену деревину дуба, граба, в’яза, вільхи чи інших листяних. Невдовзі з яйця відроджується личинка – видовжена, світла, безнога (характерна для багатьох представників родини вусачів). Вона живе всередині деревини, та живиться її тканинами. Личинка поступово росте, проходить кілька вікових стадій та формує ходи в деревині. Повний розвиток S. nigra може тривати від одного до двох років, упродовж яких личинка розвивається та накопичує поживні речовини. Навесні або на початку літа личинка завершує живлення, наближається до кори дерева, та формує своєрідну камеру, в якій заляльковується. Після завершення метаморфозу імаго виходить з деревини та продовжує цикл спарювання та розмноження.
🌲 Чорноплямка чорна є важливою частиною комплексу організмів, які підтримують баланс в екосистемі. Життєвий цикл цього виду тісно пов’язаний з відмерлою деревиною, тому він не шкодить здоровим насадженням. Натомість його личинки заселяють дерева, які вже ослаблені хворобами, грибами чи іншими факторами. Таке середовище чудово підходить для їхнього розвитку та сприяє обміну поживних речовин. У результаті формуються складні взаємодії, коли личинки допомагають утилізувати відмерлу деревину. Водночас імаго відвідують квіти задля додаткового живлення, чим сприяють запиленню рослин.
🪵 Проте взаємодія виду з деревиною може мати також негативне значення для лісового господарства. У разі заселення заготовлених лісоматеріалів, які ще не вивезли з лісосіки, личинки можуть завдавати шкоди деревині як технічні шкідники, знижуючи її якість і економічну цінність.
🌍 Вид поширений на більшій частині Євразії. В Україні вид найчастіше зустрічається у лісові та лісостеповій зонах, а також у Карпатах та Криму, надаючи перевагу листяним та мішаним лісам, узліссям, галявинам та освітленим ділянкам. Хоча вид часто можна зустріти у природних екосистемах, його чисельність залежить від наявності мертвої деревини. Інтенсивне ведення лісового господарства із суцільним очищенням лісу від мертвої деревини може зменшувати місця для розвитку цього та багатьох інших видів.
