Ліс після пожежі поступово повертається до звичного життя, ще недавно вкрита сажею земля поступово затягується свіжою травою, мохом та сіянцями дерев і чагарників. Здавалося б ділянка поступово оживає, проте для деяких патогенів пожежа – це не катастрофа, а сигнал діяти.
Рицина хвиляста Rhizina undulata (раніше відома як Rhizina inflata) – це гриб із родини Rhizinaceae, який зазвичай розвивається сапротрофно у лісовій підстилці на піщаних ґрунтах у хвойних лісах. Проте на згарищах, у місцях спалювання порубкових решток або там, де були багаття, цей гриб може переходити до паразитичного способу існування, уражаючи молоді соснові культури та спричиняючи кореневі гнилі.
Упізнати рицину хвилясту доволі просто. Її плодові тіла великі (до 10 см у діаметрі та близько 0,5 см в товщину), хвилясті чи горбкуваті, майже не підіймаються над поверхнею ґрунту. Гіменофор розташований з верхньої сторони, забарвлення варіюється від каштанового чи червоно-коричневого до темно-бурого кольору, у молодих плодових тіл край «шапинки» зазвичай трохи світліший. Нижня поверхня жовтувата або білувата, з віком темніє та вкрита добре помітними ризоїдами (корінцями) завтовшки до 0,2 см, якими гриб прикріплюється до субстрату.
Рицина хвиляста поширена в помірній зоні Північної півкулі та трапляється переважно у хвойних і змішаних лісах на відкритих і добре освітлених ділянках із піщаними ґрунтами.
Життєвий цикл рицини хвилястої тісно пов’язаний із пожежами. Аскоспори гриба можуть роками перебувати у ґрунті в стані спокою, не проявляючи активності. Нагрівання поверхневих шарів ґрунту під час пожежі або навіть після тривалого горіння багаття стимулює проростання спор. Ріст спор розпочинається за температури ґрунту близько 35-45°C. Після цього грибниця швидко розростається в ґрунті та, за сприятливих умов, переходить від сапротрофного способу отримання поживних речовин до паразитування на живих коренях хвойних дерев.
Rhizina undulata уражає молоді сосни, модрини, ялини та інші хвойні дерева. Гриб проникає у дрібні корені, поступово поширюється до більших коренів і кореневої шийки, руйнуючи провідні тканини. Через це порушується транспортування води та поживних речовин, що призводить до в’янення та поступового всихання молодих дерев. Поширюючись між сусідніми рослинами на ділянці, патоген уражає значну частину молодих насаджень та призводить до їх відмирання. Особливу небезпеку цей гриб становить для ділянок, де лісовідновлення проводилось невдовзі після пожежі. У таких умовах патоген практично не має конкурентів серед ґрунтової мікрофлори та може дуже швидко поширюватися.
Масовому розвитку рицини хвилястої сприяє поєднання кількох факторів: наявність свіжого згарища, достатня вологість ґрунту та висаджування молодих хвойних культур у перші роки після пожежі. Найвищу активність гриб зазвичай проявляє протягом кількох років після пожежі, після чого його плодоношення поступово згасає.
У стабільних природних екосистемах рицина хвиляста є сапротрофним організмом, який просто розкладає мертву деревину та опад, проте в умовах господарських лісів її активність може суттєво ускладнювати відновлення хвойних насаджень та призводити до значних економічних втрат.
Основним способом боротьби з рициною хвилястою залишається правильне планування лісовідновлення:
уникати висаджування хвойних дерев протягом кількох років зразу після пожежі;
перед створенням лісових культур необхідно зробити аналіз ґрунту на наявність патогенних організмів;
систематично обстежувати молоді культури з участю хвойних дерев на наявність осередків всихання;
за наявності ознак всихання/в’янення лісових культур, необхідно видалити уражені рослини з насадження та дослідити причину виникнення патології.
Рицина хвиляста – приклад того, що наслідки пожежі не завершуються після згасання вогню. Погіршення стану та відмирання молодих насаджень хвойних видів у місцях розвитку рицини хвилястої може продовжуватися доволі тривалий час.
